Як "нявкати дивізія" ленінград врятувала, або чому цінніше кішки звіра немає

Рішення проблеми було очевидним: у що б то не стало, в змучений блокадою місто потрібно було повернути кішок. Як тільки повідомлення було налагоджено в 1943 році, в Ленінград прибув ешелон з кішками з Ярославля. Тварин розкуповували охоче, не шкодуючи грошей, хоч ціна була величезною: близько 500 рублів просили за кошеня. Для порівняння, на ці гроші можна було купити близько 10 кг хліба. Багато блокадників недоїдали пайку хліба, відкладаючи на покупку потрібну суму.
Котів у Ленінград завозили в два етапи: завданням ярославської "дивізії" було очистити склади від гризунів. Друга "партія" чотирилапих прийшла з Сибіру, ці "переселенці" оселилися в Ермітажі, Петергофі, численних музеях і палацах міста. Щури вже здійснювали замах на твори мистецтва, книги і картини, так що мугикаючи допомогли ще й зберегти культурні фонди Росії.
Котячий подвиг сучасні петербуржці пам`ятають і шанують. На честь чотирилапих недавно була створена серія розкішних листівок "коти Ермітажу".
Джерело: https://kulturologia.ru/blogs/190816/30946/

Кішки блокадного Ленінграда

Уявити собі сучасний Санкт-Петербург без кішок практично неможливо, мугикаючи тут всюди. У місті навіть встановлено кілька пам`ятників котам, і це неспроста: в роки Великої Вітчизняної війни "нявкати дивізія" врятувала північну столицю від голоду та епідемій. Чому цінніше кішки для петербуржців звіра немає - читайте далі.

У блокадному Ленінграді можна було запросто побачити ситуацію, коли кішка ходила по місту під охороною міліціонера. Здавалося б, дивно, але у петербуржців були на те свої причини. Над голодуючим містом нависла загроза нашестя щурів, переносники зарази були всюди і з катастрофічною швидкістю знищували будь-які продовольчі запаси. Люди намагалися боротися зі шкідниками, але всі способи були малоефективні: доводилося відстрілювати щурів, здійснюючи багатогодинні виснажливі облави.

Кішка Василиса - пам`ятник на Малій Садовій в Санкт-Петербурзі

Рішення проблеми було очевидним: у що б то не стало, в змучений блокадою місто потрібно було повернути кішок. Як тільки повідомлення було налагоджено в 1943 році, в Ленінград прибув ешелон з кішками з Ярославля. Тварин розкуповували охоче, не шкодуючи грошей, хоч ціна була величезною: близько 500 рублів просили за кошеня. Для порівняння, на ці гроші можна було купити близько 10 кг хліба. Багато блокадників недоїдали пайку хліба, відкладаючи на покупку потрібну суму.

Кот Єлисей - пам`ятник ярославським кішкам

Котів у Ленінград завозили в два етапи: завданням ярославської "дивізії" було очистити склади від гризунів. Друга "партія" чотирилапих прийшла з Сибіру, ці "переселенці" оселилися в Ермітажі, Петергофі, численних музеях і палацах міста. Щури вже здійснювали замах на твори мистецтва, книги і картини, так що мугикаючи допомогли ще й зберегти культурні фонди Росії.

Тишка Матроскіна. Санкт-Петербург, вул. Марата, 36

Котячий подвиг сучасні петербуржці пам`ятають і шанують. На честь чотирилапих недавно була створена серія розкішних листівок "Коти Ермітажу".

Джерело: kulturologia

Увага, тільки СЬОГОДНІ!