Мудра притча про те, що кожна наша дія, кожне рішення, ставлення до справи сьогодні обов`язково відіб`ються в майбутньому

Коли робота була закінчена, виконроб покликав хозяіна.Тот приїхав на будівництво, оглянув будинок і сказав:
- Знаєш, але ж це твій будинок! Ось візьми ключі і вселяйся в нього. Всі документи вже оформлені. Це тобі подарунок від фірми за багаторічну роботу.
Що відчув виконроб, було відомо тільки йому одному! Він стояв червоний від сорому, а все навколо плескали в долоні, вітали його з новосіллям і думали, що він червоніє від сором`язливості. А він червонів від сорому за власну недбалість. Він усвідомлював, що всі помилки і недоліки стали тепер його проблемами, а всі навколо думали, що він збентежений дорогим подарунком. Як би там не було, розуміючи, що ніщо не проходить безслідно, він повинен був жити в тому єдиному будинку, який він зі своєї вини побудував погано.

Ми всі - виконроби. Ми будуємо наші життя, як цей виконроб перед відходом на пенсію. Ми не докладаємо особливих зусиль на наших будівництвах, вважаючи, що після закінчення цієї роботи настануть зміни, що результати цієї конкретної будівництва не так вже й важливі.
До чого докладати надмірних зусиль? Так ми думаємо. Але в кінці нашого шляху ми раптом дізнаємося, що живемо в будинку, який ми самі побудували. І як тільки ми розуміємо це, ми тут же починаємо шкодувати про те, що не будували по-іншому.
Ми шкодуємо про те, що неправильно поставили стіни, погано вбили цвяхи. Якби можна було повернути все назад, ми б будували мудрішими, але, на жаль, у нас тільки одне життя, тільки один проект, який треба було втілювати з початку і до кінця так, щоб результатом можна було пишатися. І всього лише потрібно було пам`ятати про те, що ніщо не проходить безслідно!
Наш будинок, в який ми вселимося завтра, будується вже сьогодні. Якщо уважно придивитися, до цього будинку вже давно прибита меморіальна дошка.