Ми один одного дуже часто не прощаємо ...

Ми один одного дуже часто не прощаємо ...
Навіть більше ... Не намагаємося пробачити ...
Ми свої гріхи майже не помічаємо,
Нам важливіше інших в помилках викрити ...

Чи не прощаємо, тому що серцю боляче ...
Тільки болю ми не відчуваємо чужий ...
І черствея безповоротно і мимоволі ...
І стає холодним світ великий.

Ми від злості забуваємо часто Бога ...
Він прощав, залишивши місце доброті ...
Злість в душі народжує вічну тривогу ...
Від образи в серці місця нема мрії.

А ризикніть відпустити свої образи
І зрозумійте, життя інших - не ваша життя!
Занадто тендітні серця під зовнішнім виглядом ...
У поєдинку серце з розумом зійшлися ...

А давайте не брати до уваги помилки брата ...
І друзів своїх помилки не брати до уваги ...
Егоїзмом радість колишня зім`ята ...
Зміни потрібно з серця починати ...

Ми один одного дуже часто вже не прощали ...
Якщо так, тоді і нас не можна пробачити!
Якщо б біль один одного частіше помічали,
То не тільки б себе могли любити ...

Ірина Самаріна-Лабіринт, 2014