Я вже 200 днів не купую ніяких нових речей. І ось що я зрозуміла ...

Це дуже невдячна праця.

Розбираючи завали, я відчувала, як буквально задихаюся. Майже кожна штуковина або куртка була пов`язана з певними спогадами.

Мені треба було багато роботи.

Потрібні були тижні, щоб позбутися від усього того непотребу, який скупчився в барлозі мого батька-одинака. Щось потрібно було продати, щось вдалося подарувати, а щось довелося просто викинути. Коробки і ящики з посудом, одягом, меблями, офісної канцелярією і тонною всього-всього ...

По суті, я викинула всі його накопичення за ці десятиліття.

Щоб купити ці речі, мій батько колись витратив масу часу, грошей і зусиль. А тепер мені ще з великими труднощами доводилося віддавати їх на утилізацію. Ми руйнуємо планету, готові нічого не залишити для майбутніх поколінь - і все для того, щоб купувати речі, більшістю з яких ми будемо користуватися рідко, іноді, а то і ніколи зовсім. Про якісь з них ми забудемо чи не в той же день, коли їх купили.

Я приступила до експерименту, хотіла спробувати не купувати жодної нової речі протягом 200 днів поспіль.

Як і багато хто з тих, хто має стабільний дохід, я ніколи не була надто вже дисциплінованим споживачем. Як і всі, я купувала речі, які не можу собі дозволити. І часто думала: «Чому ні?». Тому мені було дуже цікаво, чи зможу я обходитися без торгових центрів весь цей час.

У мене вийшло. Якщо не брати до уваги продуктів харчування, ліків і основних туалетного приладдя, я нічого в магазинах не купувала. Все, що мені було потрібно, я або позичала, або купувала через сайт оголошень б / у.

Це був вражаючий досвід. І ось 7 уроків, які я отримала з цього експерименту.

1. У світі і так занадто багато речей

Поки я розпродувала батьківське майно, відвідала масу благодійних магазинів і сайтів з оголошеннями. Навіть на Facebook купа людей продають один одному мільйони речей.

Чесно кажучи, я в шоці від тієї кількості речей, які ми виробляємо. Гори одягу, тонни меблів, посуду, каструль, тростин - океан речей, який неможливо навіть уявити. Величезна частина цього всього закінчує своє життя на звалищі. Навряд чи нам потрібно ще більше речей.

2. Ми залежні від покупок. Це треба лікувати

Коли я спробувала заповнити всю свою потребу в покупках за допомогою старих речей, коли стала ходити по благодійним магазинах, то просто офігела, яка кількість непотрібних нам речей нас оточує.

У цих магазинах повно речей в упаковках, які ніхто ніколи не відкривав. Мені зустрічалися новими в упаковках навіть ароматичні свічки!

Загалом, сам по собі акт купівлі - скоріше результат маніпуляції нами, а не свідомого вибору.

3. Людей навчили думати, ніби беушноє - це не гігієнічно

Коли я описувала свій досвід в блозі, то багато писали мені в коментарях, що купувати уживане - це не гігієнічно. Мовляв, покупка одягу, меблів та інших товарів - це низько, а речі ці - «забруднені чужими мікробами». Це дивно!

Люди, що віддають свої речі на гуманітарку, роблять це з посмішкою на обличчі! Чому тоді ми повинні вважати, що це тільки для бідних, але не для нас?

4. Великі гіпермаркети потрібні не вам, а корпораціям

За ці 200 днів, я усвідомила, що зовсім не потребую гіпермаркетах. Всі потрібні продукти можна купити біля будинку, в межах одного-двох кварталів. Робити покупки в таких магазинах навіть приємніше: в них завжди чистіше, тут дбайливіше ставляться до продуктам і клієнтам.

Коли ви йдете в гіпермаркет, то незмінно купуєте купу непотрібних речей, яких не було у вашому списку покупок. Там все для цього зроблено. Ви хочете поїхати в великий магазин, щоб «затаритися» і заощадити, а в результаті витрачаєте все одно набагато більше, ніж витратили б, залишившись вдома.

5. Ніщо не нове і ніщо не дорого

Мій банківський рахунок, звичайно, видихнув за ці півроку. Я не користуюся кредитками, на мені немає ніякого фінансового тиску. Я живу легко (в моральному сенсі, працювати я не кинула) і нарешті усвідомлюю: набагато краще жити без постійного шопінгу, ніж з ним і на додачу з одвічним страхом залишитися без грошей.

Речі просто не варті того.

6. Це приголомшливо: платити конкретній людині, а не корпорації

Коли ви купуєте щось через оголошення, то виявляєте, що більшість продавців - чесні і порядні люди, які хочуть продати вам корисну річ. Вони нормальні, готові віддати вам щось абсолютно нове за купівельною ціною, з невеликою знижкою. Вони купили зайве, їм вона не потрібна, і вони раді шансу повернути свої гроші. Ваша угода ощасливить їх куди більше, ніж касира в супермаркеті побутової техніки. І навіть більше, ніж менеджера з продажу, який хотів втюхати вам телевізор, який ви не могли собі дозволити.

І це просто приємно: знати, що твої гроші йдуть в кишеню цього нормальної людини, а не в жерло безликої корпорації.

7. Я дійсно більше не маю потреби у всьому цьому добре

Так, є речі, які ви не можете придбати беушними. Багато речей. Зазвичай всі ці предмети пов`язані з гігієною. Коли мені доводиться купувати їх, я буквально змушую себе це зробити.

Але більшу частину часу у мене все як завжди. Я просто живу, ходжу на роботу, випиваю з друзями, їжджу на таксі. І зарплата перевищує мої витрати, а не дорівнює їм. Мій стрес майже пішов, повертається безтурботність і внутрішня гармонія. Тепер я розумію, що цінність абсолютної більшості речей переоцінена.

Я вважаю, що мінімалізм - це оптимальний спосіб життя. Для цього, щоб це усвідомити, мені довелося втратити батька. Але я сподіваюся, що вам для осягнення цієї істини не доведеться проходити через пекло.

Я сподіваюся, що цей пост змусить вас хоча б задуматися про те, як ви зазвичай поводитеся в великих магазинах. Чи варто підраховувати всі ці знижки і звертати увагу на всі акції? Може, це просто обман?

Assya Barrette
7 Eye-Opening Lessons I Learned From Buying
Nothing New For 200 Days via Lifter

джерело



Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Cхоже
Увага, тільки СЬОГОДНІ!