"Шість соток свободи" або за що ми любимо дачу

Твій дім, твоє подвір`я

І все-таки пояснити любов до дачі одним тільки продовольчим питанням неможливо. Дача - це ціла філософія. Дача замінює городянину будинок - в сенсі підвладного людині простору.

- Дача - це освоєна саме тобою територія, простір, де чужий світ починається не відразу, за порогом квартири, а "своє" переходить в "чуже" поступово: це твій дім, твоє подвір`я, твоя вулиця, твій дачне селище ...

У дачному садівництво і городництво мотив "прогодуватися" невіддільний від мотиву "бути творцем свого світу". У цю картину вписується навіть такий неодмінний атрибут дачного життя, як лазня і шашлики, тому що вони обов`язково передбачають компанію, але тільки ту, яку людина вибере сам.

За самовідчуттям, дача близька до сільському будинку, але в той же час дачне співтовариство принципово відрізняється від сільського взаємовідносинами між людьми.

На дачі спілкування між людьми виникає на грунті вирішення спільних проблем: неможливо поодинці відремонтувати дорогу або провести електрику, і вони волею-неволею починають кооперуватися. Між людьми складаються більш-менш близькі стосунки, але на відміну від сільських жителів дачники - це городяни, які мають навик анонімного спілкування. Вони вміють підтримувати прийнятну для себе і для інших психологічну дистанцію. На дачі немає тотального соціального контролю села: хто що робить, хто з ким дружить.

А великий знавець дач, продюсер програми "Фазенда" Маша Шахова вважає, що дача дає відчуття свободи.

- На своїй землі завжди відчуваєш себе вільним, - каже вона. - Але раніше не можна було бути власником землі і було багато обмежень: щось не дозволялося садити на ділянці садові дерева, то розводити домашніх тварин. Зараз цих обмежень немає. Хочеш - посади кукурудзяне поле або вирощуй поросят, хочеш - вирощуй квіти.

Феномен наполегливої фізичної праці в той час, коли взагалі-то треба відпочивати, Шахова пояснює для кого-то економічною необхідністю, а для кого-то - в`ївся за роки звичкою.

- Але це характерно для старшого покоління, - підкреслює вона. - У молодих дачників такого практично не зустрінеш. Багато з них роблять оранжереї, теплиці, грядки, але це більше від бажання отримати начебто екологічно чисту продукцію.

Маша впевнена, що чим далі, тим далі дачні трудові подвиги будуть йти в минуле. "Це не добре і не погано, просто життя змінюється", - констатує вона.

Дачі за рангом

За радянської влади володіння дачею було одним із символів життєвого успіху, або - що майже одне й те саме - знаком приналежності до важливої державної організації або елітного творчій спілці. У великих містах серед дачників вибудовувалася власна ієрархія значимості дач і, відповідно, їх власників, символами якої були характеристики будинку і ділянки - близькість до міста, схильність поруч з лісом або водоймою, величина ділянки і якість відведеної під ділянки землі-розміри будівель.

Очевидно, що в новий час функції дачі як "статусного маркера" не просто збереглися, а й посилилися. Керівник напрямку заміської нерухомості МІАН-агентства нерухомості Світлана Кондачкова говорить про три основні групи дачних пропозицій на ринку. Перше - це звичні для більшості садові товариства і дачні кооперативи. Характерні риси цих дач - велика щільність забудови, невеликі земельні ділянки від 6 до 8 соток і невисока вартість будівництва будинку.

Протилежний варіант - сучасні організовані дачні селища, розташовані поблизу від міст. У них є система опалення та водопостачання, зручний під`їзд і охорона. Очевидно, що такі дачі призначені не для вирощування огірків-помідорів, а саме для відпочинку.

Окрема цікава група - дачі в так званих стародачних селищах, тобто місцях, де за радянських часів отримували дачі вчені, високопоставлені чиновники, творча інтелігенція. Продають такі дачі досить рідко, тому попит на них досить стійкий, а ціни тримаються на високому рівні.

І все-таки, незважаючи на величезні майнові відмінності між власниками шести соток і котеджів і несхожий стиль відпочинку, і тих і інших об`єднує якась дачні общинність і кооперація.

- Звичайно, в котеджному селищі ніхто не піде до сусідки за насінням, - говорить експерт з нерухомості, яка побажала залишитися неназваною. - Але там теж відбувається спілкування на грунті вирішення якихось загальних побутових проблем. Просто в садових товариствах дачники повинні займатися всім самі, а в котеджних селищах це робить керуюча компанія, жителі тільки здають гроші. Не можна сказати, що в котеджних селищах люди в принципі менше спілкуються один з одним, ніж в старих садових товариствах. Але якщо десь так і відбувається, то справа тут не в котеджах, а в тому, що люди взагалі стали більш обережними і недовірливими.

коментар

Лев Рубінштейн, поет:

- Я думаю, по-справжньому солодка і повноцінна дачне життя у тієї людини, яка їде на дачу, де він вчився ходити, катався на велосипеді, закохувався. У дач є своя міфологія, є ціла дачні література. А котеджі - це нове явище, у них немає своєї міфології. Ще не виросли ті люди, які на цих стрижених газонах вчилися ходити.

Чому ж в даний час є так багато дачників? Спочатку за радянських часів дачі заселяли колишні сільські люди, для яких близькість до землі була чимось глибоко внутрішнім, ностальгічним і дуже важливим. Своє життя в місті вони сприймали як вимушену, чужорідну, а влітку вони як би поверталися в свою кровну селянське середовище. У пізні радянські роки, коли настав продовольчий дефіцит, для багатьох дача була просто порятунком. Зараз дача для кого-то - це вкладення в нерухомість, а для кого-то, може бути, ті самі дитячі спогади.

Текст: Наталія Конигіна