Наші в сан-франциско: "це толерантне місто зі свободномислящіх людьми"

Відразу після закінчення навчання влаштувалася в сферу IT, але працювала в ній не програмістом або тестувальником. Мій обов`язок полягала в здійсненні продажів і ведення цілого ряду проектів для компаній-замовників.

За час навчання мені за програмою «Work and Travel» довелося тричі побувати в США і попрацювати тут офіціанткою. І ще тричі я приїжджала сюди за туристичною візою. Тобто на момент переїзду я вже чітко уявляла собі країну, в якій буду жити, і на досить хорошому рівні володіла англійською мовою (крім профільної освіти та візитів в США, мовної практики додало і спілкування з замовниками під час моєї роботи в сфері інформаційних технологій) .

Я переїхала в Америку вже по імміграційної візи. У цьому сенсі мені було легше, ніж тим, хто залишається в США, маючи в паспорті, наприклад, тільки туристичну візу. Я заміжня, мій чоловік теж білорус.

Сан-Франциско є одним з найдорожчих міст в країні, в тому числі і в питанні вартості житла. У цьому сенсі позаду нього залишився навіть Нью-Йорк. За суму менше мільйона доларів купити собі квартиру в самому місті практично неможливо. Трохи дешевше обійдеться вона в передмісті Сан-Франциско (який менш престижний, але зате досить великий) або блізрасположенних містах. Так, в сусідньому Сан-Хосе (це година їзди на машині на південь) двокімнатну квартиру при певній частці везіння можна знайти і за 400 000 - 500 000 $. При цьому треба розуміти, що вона не нова і буде перебувати в будівлі 30-35 річної давності споруди. Вартість оренди однокімнатної квартири (спальня + вітальня) в Сан-Франциско варіюється в межах 2000 - 3000 $ в місяць. В цілому ж через те, що поблизу міста розташовується Кремнієва долина, ціни на житло в містах затоки значно зросли за останні роки.

Що стосується медичного обслуговування, то його вартість прийнятна тільки при наявності у вас медичної страховки. На мене поширюється страховка чоловіка. В цілому ж середня вартість медичної страховки варіюється в районі 20 - 25 $ на місяць. Решту суми виплачує роботодавець (якщо ви оформлені в штат компанії, а не є незалежним працівником). Якщо ж роботодавець не надає страховку, її вартість стартує в районі від 500 $ в місяць.

Зрозуміло, така сума залежить від типу страховки і багато в чому визначається рівнем доходу громадянина. Наприклад, якщо ви працюєте офіціантом і ваша річна заробітна плата дорівнює приблизно 20 000 $ (чайові в розрахунок не беруться), то за місцевими мірками вона вважається дуже маленькою, а ви, відповідно, потребуєте державної допомоги в питанні медичного обслуговування. Для людей, річний дохід яких не перевищує якусь подобу американського прожиткового мінімуму, передбачена страховка Medicaid, яка дається таким громадянам безкоштовно.

В цілому за ситуацією в охороні здоров`я зараз тут стежать особливо пильно, так як з часу вступу на посаду нового президента країни Дональда Трампа почалося згортання масштабної медичної стратегії, над якою в останні роки активно працювала адміністрація Барака Обами. За Трампа, до слова кажучи, не голосував ніхто з моїх знайомих, і його обрання для жителів Сан-Франциско - міста історично відкритого і толерантного до будь-якого роду меншин: і національним, і релігійним, і сексуальним - стало несподіванкою. Наше місто, як і всі великі міста країни, більшістю голосів віддав перемогу Хілларі Клінтон. Сама я поки не є громадянкою Сполучених Штатів Америки і не брала участі у виборах.

У день оголошення результатів голосування ми з чоловіком були на Гаваях, і господиня будинку, який ми там знімали, була вкрай засмучена результатами виборів. Обхопивши голову руками, вона журилася: «Америка! Що з тобою?!". У цьому сенсі я з подивом і цікавістю спостерігала за подібною реакцією. В теорії я розуміла, що американці набагато більше, ніж білоруси, поглиблені в політичні процеси в своїй країні, але бачити такі переживання в реальному житті раніше мені не доводилося. На наступний же день по всій Америці спалахнули протести, які далеко не завжди проходили мирно. Разом із тим у Сан-Франциско таких протестів я не спостерігала.

Що стосується політики Трампа в області міграційного законодавства, то його останнє рішення про заборону в`їзду в країну для громадян семи країн з мусульманською більшістю населення і нічим не виправдані випади на адресу мігрантів стали причиною позовів до нього з боку цілого ряду штатів і окремих міст (в тому числі і Сан-Франциско), а також звинувачень в обмеженні їм основоположних прав громадян. У відповідь на це Трамп заявив про намір скоротити федеральне фінансування нашого міста. Чим закінчиться ця історія - поки незрозуміло.

Але потрібно чітко розуміти, що президент в Америці - це один (і аж ніяк не єдиний!) З інститутів влади. Він не може без оглядки робити те, що йому захочеться. Повноваження президента обмежені за цілою низкою ключових питань і думати, що якийсь чоловік (ким би він не був) на цій посаді може одноосібно кардинально змінити життя в США в ту чи іншу сторону і перевернути все з ніг на голову, не варто. Тим більше навіть в Республіканській партії, від якої висувався Дональд Трамп, до нього досить спірне ставлення.

Сфера обслуговування в США знаходиться на дуже високому рівні: вітання і побажання гарного дня від продавців і посмішки від офіціантів тут уже давно стали абсолютно звичайною справою. Знаю, що наші люди сприймають таку ввічливість неоднозначно і називають її нещирою. Я і сама, працюючи офіціанткою в далекому 2009 році, була не в захваті від всієї цієї награність (тим більше що від настрою, яке ти випромінюєш, безпосередньо залежить розмір твоїх чайових). Але в той же час я добре пам`ятаю, який контраст в цьому питанні відчула, коли в тому ж році повернулася додому і зі мною дуже грубо розмовляла продавщиця в одному з міських магазинів. У цей момент я подумала: «Ну ось ... ласкаво просимо на батьківщину ...». Зараз я ставлюся до таких посмішкам абсолютно нормально. По-перше, далеко не всі вони фальшиві, а по-друге - вже краще хай тобі натягнуто посміхнуться, ніж вивалять на тебе з порога весь негатив, що накопичився за тиждень.

Це ж стосується і чергової ввічливості між звичайними громадянами. Тут абсолютною нормою спілкування для незнайомих або малознайомих один з одним людей є так званий «small-talk». Це не особливо змістовна розмова на загальні теми. Наприклад, про погоду. Ось забирають батьки своїх дітей зі школи і замість того, щоб скаржитися один одному на життя (будь то ціни в магазині або вимогливе начальство на роботі), замість безглуздих скарг вони посміються над який-небудь банальністю.

Також характерною особливістю сфери обслуговування в Америці є однаковий в плані чиниться вам уваги підхід до будь-якого клієнта. Так, ніхто і ніколи з презирством або насмішкою не буде дивитись на те, як ви одягнені. Будь це невеликий магазин в менш престижному районі або модний бутік в центрі. Тут взагалі не прийнято якось випинати свій добробут: навіть мільйонери в Америці найчастіше ходять в дуже простому одязі. З будь-яким клієнтом в магазині поздороваются, скажуть «ласкаво просимо!», Поцікавляться «чи не потрібна вам допомога?» І, якщо відповідь буде негативною, відійдуть і не будуть нав`язувати вам свої (нехай навіть професійні) поради.

Місто Сан-Франциско, крім іншого, відомий своїм трамвайним сполученням. Трамваїв тут дійсно багато, і всі вони різні за зовнішнім виглядом, забарвленням і області використання (одні курсують по внутрішніх маршрутах міста, а інші призначені для екскурсійних поїздок туристів).

Одноразовий проїзд по місту на такому виді громадського транспорту до 1 січня коштував 2,25 $, а зараз коштує 2,5 $ (поїздки за межі міста обійдуться дорожче: ціна збільшується пропорційно відстані). Чимало у нас і тролейбусів з автобусами. Ходить транспорт з раннього ранку і до пізнього вечора, причому досить часто: простоювати на зупинці в очікуванні його майже не доводиться. Вартість проїзного на місяць в межах міста становить 73 $, для дітей і молоді (у віці від 5 до 18 років), літніх людей (від 65 років і старше). А для людей з обмеженими можливостями та малозабезпечених вартість місячного проїзного буде в 2 рази менше - 36 $.

Є в Сан-Франциско і електрички CalTrain, які, здебільшого, пов`язують місто з містами Долини, а також якусь подобу метро, яке пов`язує місто з близьким і далеким передмістям - BART (Bay Area Rapid Transit). Хоча називати ці рухомі над і під землею поїзда словом «метро» не зовсім коректно. Побудувати традиційне в нашому розумінні підземне метро в нашому місті свого часу було проблематично через горбистій місцевості, яка також стала свого роду впізнаваною особливістю Сан-Франциско.

Що стосується харчування, то ціни на найпоширеніші продукти виглядають приблизно так: пакет молока об`ємом в 2 літри обійдеться вам в 2-5 $, хліб - у 3-6 $, кілограм яловичини у нас можна купити за 9-10 $, а упаковку ягід (340 г) - за 3,5 $. Півкіло помідорів обійдеться вам в 3 $, а огірків - в 2,5 $. Природно, при вивченні цих цін потрібно враховувати і відповідний розмір середніх зарплат в Сан-Франциско.

Каліфорнія - це штат, де багато продуктів в супермаркетах мають органічне походження. В цілому якістю харчування я задоволена. Нещодавно ми з чоловіком літали в гості до своїх друзів в Нью-Йорк і в ході розмови торкнулися і теми здорового харчування. Там, як я можу судити, з цим справи йдуть гірше. У Сан-Франциско же все просто схиблені на органіці. Але зараз це вже стало маркетинговим ходом, і знак Organic тут іноді можуть поставити навіть на будівельні матеріали.

Як я вже говорила, Сан-Франциско - дуже толерантне місто зі свободномислящіх людьми. Так склалося історично: ще в кінці 60-х років минулого століття він був центром скупчення хіпі зі всієї країни. Зараз приблизно шоста частина населення міста - це представники ЛГБТ-спільноти. Гомосексуальні пари в Сан-Франциско можна зустріти повсюдно: вони вільно гуляють вулицями, тримаючись за руки, і це не викликає ні у кого з перехожих ніякої агресивної реакції. Це такі ж повноправні члени суспільства, нічим не краще і не гірше за інших: вони точно так само, як і всі, вчаться, працюють і платять податки.

У багатьох місцях Сан-Франциско можна побачити райдужні прапори на дружніх по відношенню до гей-спільноти закладах і навіть пішохідні переходи, пофарбовані в кольори веселкового прапора. Є в нашому місті і район Castro, де за традицією серед жителів спостерігається максимальний відсоток представників ЛГБТ-спільноти. Я в цьому питанні абсолютно толерантна. Причому ставлення моє до гомосексуалів було таким і до переїзду в Америку.

Про Білорусі американці в основному не знають нічого. Зараз я працюю проектним менеджером в Діджитал-агентстві. Але коли я ще тільки ходила на співбесіди з працевлаштування, у мене цікавилися попереднім місцем роботи. Я говорила, що жила і працювала в Східній Європі, і цього, як правило, для потенційного роботодавця було досить. Мені здається, що цей регіон вони в цілому сприймають як одну велику країну, не бачачи суттєвої різниці між російськомовними.

Значна частина моїх знайомих у Сан-Франциско родом з Білорусі, але спілкувалися ми з ними ще до переїзду сюди. Так співпало, що багато хто з них переїхали в Америку, отримавши Green Card або по робочій візі. Друзі чоловіка з Білорусі (а деякі з них живуть тут уже протягом 15 років) стали і моїми друзями, тому оточення моє в значній мірі складається саме з білорусів.

Що стосується клімату, то взимку у нас температура тримається в районі + 15 C. У порівнянні з Білоруссю зима тут тепла (і одночасно з цим досить дощова). Пересуватися по вулиці при такій температурі можна в легкому пальто і черевиках. Я прилетіла в місто в липні і можу сказати, що річна температура в + 20 C затьмарюється сильним вітром, тому про велику кількість літніх суконь в гардеробі годі й казати. Літнім вечором навіть не буде зайвим накинути на себе вітровку. Я живу на півночі Сан-Франциско, недалеко від затоки, тому в нашій частині міста трохи холодніше, ніж на півдні.

Якщо говорити про визначні пам`ятки, то їх в місті і околицях чимало. Сан-Франциско є досить великим туристичним центром не тільки в штаті і країні, а й у світі. Я думаю, що всі читачі візуально уявляють собі міст Золоті Ворота, який можна побачити в безлічі американських фільмів. Довгий час він був найбільшим висячим мостом в світі. Його загальна довжина - 2737 метрів, а вага - близько 900 000 тонн.

Також всесвітньо відомої місцевою визначною пам`яткою можна назвати острів Алькатрас (в затоці Сан-Франциско) і однойменну в`язницю на ньому. Колись це була військова в`язниця, а потім її перетворили на в`язницю для особливо небезпечних злочинців і злочинців, схильних до втечі. В даний час вона припинила свою роботу і тюремні будівлі стали найпопулярнішим музеєм, для відвідування якого потрібно записуватися приблизно за місяць до бажаного дня екскурсії. Потрапити з міста на острів Алькатрас можна на спеціальному поромі.

Рішення переїхати на інший континент і жити далеко від батьків і близьких друзів було не найлегшим в моєму житті. За останні півроку не злічити то кількість разів, коли мені довелося вийти зі своєї затишної зони комфорту. Але Америка - спочатку країна іммігрантів, і люди тут в більшості своїй дуже лояльні і доброзичливі до «понаїхали».

Тим, хто ще тільки роздумує «а чи варто?», Я дуже раджу приїхати сюди спочатку в тривалу відпустку, побувати в східній і західній частинах країни (темп життя, самі міста і природа на тому чи іншому узбережжі дуже відрізняються одна від одної) і потім вже, якщо сподобається, остаточно пакувати валізи. Якщо зважилися, то щиро бажаю удачі і терпіння: у вас все вийде!

Що стосується мене, то я не загадую наперед. У кожній країні є свої плюси і мінуси, а у долі, в свою чергу, завжди є на тебе свої плани. Зараз я тут, але хто знає, де опинюся через 5 років ...