"Зручним" дітям - дуже не зручно жити.

Мама, продовжуючи привітно усміхатися, злегка піднімає праву брову:

Відео: Чужих дітей не буває | бездомна кішка і прийомні кошенята | a stray cat and foster kittens

- І?

- У сенсі - і? - Марьиванна явно чекала іншої реакції на свої слова.

- Ну і що? Продавав стрибуни. Це м`ячики такі стрибають, так? Я зрозуміла. А викликали щось Ви мене навіщо?

- Ну як же. Так тому й викликала. У школі, на перервах ...

- Тобто не на уроках?

- еее ... - вчителька явно спантеличена питанням. - Ні. Але при чому тут це. Він! В школі! Продавав! Іграшки!

Мама піднімає другу брову:

- Він погано себе вів? На нього скаржилися вчителі? Він отримав двійку? Побився з кимось? Щось вкрав? Зрештою - обдурив свого покупця і не надав купленого стрибуна?

Марьиванна на кілька секунд завмирає з відкритим ротом, перш ніж продовжити:

- Ні, але

Відео: Ігри для дівчаток - Ляльки: ВЕСІЛЛЯ БАРБІ! одягалки

- Тобто він у вільний час на перерві виявляв свою самостійність і реалізовував свій маленький бізнес план, не на шкоду навчанню або поведінки?

- Ви серйозно?

- Цілком. Я намагаюся з`ясувати причину, по якій я сьогодні відпросилася з роботи, щоб приїхати до Вас.

- Але я ж сказала! - Марьиванна явно починає нервувати.

- Я прошу вибачення. Напевно, я не уважно читала правила поведінки в школі. Але абсолютно не можу згадати, щоб там було хоч щось про заборону продажу стрибунів на перерві.

- Як же Ви не розумієте, - починає кип`ятити вчителька. - У школі не можна нічого продавати!

Відео: Алла Громова. вебінар: "Дух Грошей! ЯК НАВЧИТИСЯ З НИМ ДОМОВЛЯТИСЯ

- Правда? У вас в їдальні булочки роздають безкоштовно?

- При чому тут булочки?

- Ну Ви ж сказали, що нічого продавати в школі не можна. Але я чомусь даю дитині щотижня гроші на булочки.

- Так. Ви що серйозно? Він продавав в школі іншим школярам іграшки! Це школа, а не ринок! - починає кип`ятити Марьиванна.

- Я звичайно перепрошую, але що Ви конкретно хочете від мене? Якщо в Ваших правилах прописано, що цього робити не можна - просто покажіть ці правила Вані. Він дуже трепетно ставиться до порушення законів.

- А Ви не хочете якось на нього вплинути?

- Вплинути? - мама на пару секунд замислюється. - Мабуть так. Він розробив власний маленький бізнес план, визначив запити потенційних покупців, десь знайшов місце закупівлі, прорахував можливі прибутки. І все це без моєї допомоги. Абсолютно самостійно. Так, я думаю варто його заохотити. Як думаєте - походу в аквапарк на вихідних вистачить? Так, і, будь ласка, давайте наступного разу подібні питання вирішувати по телефону. У мене робота, а час - гроші.

дуже не зручно жити ;

Перед Вами типове зіткнення двох реальностей - шкільної та дорослої, сучасної і пострадянської, слухняною і самостійною, звичним життям і креативною. Чомусь багато батьків хочуть неможливого, щоб їх дитина до 18 років був виключно слухняним, інертним, тихим (і бажано німим) відмінником, а потім раптом різко перетворився на успішного, впевненого в собі і процвітаючого бізнесмена.

І дуже дивуються - ось і в інститут «надійшли» дитинку, і з житлом допомогли, і на роботу влаштували - а нічого не змінюється. Тягне синок офісним планктоном день до вечора, п`є пиво по п`ятницях і всі вихідні сидить за комп`ютером. Ще й гроші у батьків просить. А самому вже двадцять п`ятого рочок пішов ... Що ж ми не так зробили то? Адже все для нього, рідного.

І рідко хто пам`ятає, що коли син в п`ятому класі хотів на карате - його не пустили (травмонебезпечних). У сьомому не дали займатися брейком (Взагалі примха!). У восьмому відправили силоміць на авіамоделювання (Яка ще література? Що за заняття для пацана?). У дев`ятому перевели в англійський ліцей (Подумаєш друзі! Нових заведе!). А одинадцятому заборонили зустрічатися з першокурсницею (У нього таких Кать ще вагон буде). Не дали вступити на журналістику (куди-куди?). Відправили на платне в економічний (Ну і що, що з математикою погано! Навчиться!). Влаштували на роботу до дядька Колі на фірму (Де ж він сам то зараз роботу знайде ... час таке ...).

Так, ще страшно дивуються. Он у сусідки син - в дитинстві просто напастю був! Вічно з розбитими колінами ходив. У школі щороку секції міняв, не сиділося йому ніде. Пішов вчитися на політолога. Кинув через рік. Потім працював десь з вісімнадцяти років. У двадцять тільки на заочний пішов. А зараз - своя фірма, машина, дружина красуня, скоро дітки будуть. З дружиною геть разом велосипедами захоплюються, кожні вихідні кудись їздять, сусідка фотографії показувала. Як же так?

Ситуації звичайно описані перебільшені. Але загальна тенденція така. Якщо дитині не давати проявляти ініціативу в три роки і забороняти все підряд в десять, то в двадцять він не стане раптом самостійним і впевненим у собі. Він буде дуже «зручним» для батьків, які не буде рвати одяг, розбивати коліна і сперечатися з вчителями, відстоюючи свою думку.

Він буде слухняним і виключно правильним. Тільки батькам варто задуматися - яку дитину вони хочуть виростити? Зручного в дитинстві або успішного в житті? Коли дитина бігає від захоплення до захоплення, шукаючи себе, ах яке спокуса - шикнути і змусити далі ходити в ненависну музичну школу. Тільки потім можна на виході отримати людини, не просто не має свого інтересу, а ще й люто ненавидить музику в принципі.

Дитина - така ж людина, просто маленький. Він повинен мати право голосу і нести відповідальність за свої рішення. Тільки так він зможе вирости відповідальним дорослим, а не інфантильним маминим синочком. Якщо приймати всі рішення за нього, не радячись, можна здорово полегшити життя собі зараз і також ускладнити в майбутньому. Причому як собі, так і дитині.

І окрема тема - батьківської підтримки. Не той, що «влаштувати в інститут через племінника татового друга, тому що напрямок перспективний». А тієї, яка «ти виріши, а ми з татом підтримаємо твій вибір».